«Собаче» питання – як кістка в горлі

Агресивно налаштовані собаки, які часто збираються у зграї, не дають спокою жителям міста Бобровиця. Статистика постраждалих від укусів злих псів росте з кожним роком. Батьки бояться відпускати своїх дітей самих навіть у двір гуляти. Постійно звертаються до місцевої влади, аби якось вирішити цю «бородату» проблему. Але, окрім відписок, не зроблено жодного свідомого кроку, щоб заспокоїти і, насамперед, убезпечити стурбованих бобровичан.

До газети «Чернігівщина» вже кілька разів зверталися жителі райцентру з наболілим питанням: собаки-безхатченки не дають спокою людям. Чи то за збігом обставин, чи проблема вже справді на межі, але під час підготовки матеріалу такий собі «друг людини» покусав і кореспондента газети. Ось так зненацька, о десятій ранку на одній із центральних вулиць Бобровиці. І тут почалося.

Виявляється, за останній час працівниками ветеринарної служби зафіксовано два випадки сказу на території району. В селах введено карантин. До центральної районної лікарні ледь не щодня звертаються постраждалі мешканці, а в санепідемстанції ведеться облік покусаних, яких лише за десять місяців поточного року – майже сотня. А скільки таких людей, що в домашніх умовах рану промиють і мовчать? Навіть серед невеликого кола моїх знайомих із Бобровиці такі є. Всі ми добре знаємо, що собаки є носіями багатьох паразитів та інфекцій. Проте ніщо так не лякає, як сказ. Без вчасного щеплення людина помирає. Тож свідомі громадяни вакцинуються. Проте лікарі не приховують, що вакцина доволі агресивно впливає на організм, особливо дитячий.

У медичній установі пояснюють: маєте змогу стежити за собакою протягом двох тижнів – то можете не вводити вакцину. Якщо пес лишився живий, у вас теж є всі шанси на щасливе майбутнє. Але ж ніхто не застрахований від трагічних наслідків, тим паче, якщо це пес-безхатченко і за ним важко простежити. Лікування, до речі, недешеве. Якщо тварина покусала до утворення рани, тоді людині вводять імуноглобулін, одна ампула якого коштує понад тисячу гривень. В залежності від ваги потерпілого таких ампул потрібно від однієї до трьох. Також необхідно ввести антирабічну вакцину. Вартість однієї ампули цього препарату – у межах 500 гривень. За нехитрими підрахунками, на лікування однієї жертви бездоглядної тварини потрібно кілька тисяч. Адже антирабічну вакцину вводять шість разів!

«Була в собаки хата»…

Так люди іноді говорять про нереалізовані обіцянки, а особливо про пишні плани. Стільки грошей іде щороку на придбання вакцини, що можна було б вже притулок для тварин побудувати, – стверджують любителі тварин.

Кілька років тому бобровицьким собакам влада обіцяла прихисток. Але… як не мали Шарики з Бобиками домівки, так і не мають. Бігають нещасні пси вулицями, людей кусають і полохають, лишаї розносять, розмножуються... Практично кожен завмирає, коли зграя дебелих псів пробігає поряд, а що вже про дітей казати. Мешканці багатоповерхівок, що по вулиці Чернігівській, ще влітку написали колективний лист з підписами і занесли його у всі можливі владні інстанції. Та віз і нині там.

У Бобровицькій міській раді не приховують, що «собаче» питання для них як кістка в горлі. Але вони наразі не мають жодних важелів впливу на бездомних тварин.

«Ну що ми можемо зробити? Так, звертаються до нас люди, скаржаться… Поїдемо – полякаємо тих псів, відгонимо і все… Ми не маємо права їх знищувати – це протизаконно. Щоб стерилізувати безпритульних чотирилапих, їх треба відловлювати. Служби такої по відлову в місті немає. Щоб звернутися до Чернігова, треба гроші на оплату праці спецфахівців. В бюджеті вони не закладені», – констатував перший заступник міського голови Сергій Циба.

Сотня покусаних – не межа...

За десять місяців поточного року в Бобровицькому районному лабораторному відділенні ДУ «Чернігівський лабораторний центр МОЗ» України зареєстровано 91 людину, яка постраждала від укусу тварини. В переважній більшості це бродячі пси. За такий же період минулого року – 72 постраждалих.

«Статистика, на жаль, йде вгору. І з цим треба щось робити, – обурюється начальник районного відділення Роман Дорошенко. – Навіть якщо проаналізувати останні два місяці, то видно, що постраждалі зверталися ледь не через день. Є кілька собак в місті, які покусали вже не одну людину. Ці агресивні пси чатують біля супермаркетів і м’ясних крамниць. І вони у місті будуть доти, доки будуть відкритими смітники, доки їх підгодовуватимуть люди. За кордоном культура поведінки у людей інша, тому й безпритульних тварин у них немає. Відчиненого бачка зі сміттям там не знайдеш».

Стерилізація допоможе вивести безпритульних собак із району та міста лише через п'ять-десять років, стверджують фахівці. Це досить довготривалий процес. Проте й стерилізують у Бобровиці надто рідко.

«Звертаються до нас мешканці міста, але частіше з проханням стерилізувати домашню тварину. Псів-безхатченків стерилізуємо нечасто, здебільшого на прохання волонтерів, які самі для цього купують необхідні медичні препарати. Бо держава на них грошей, як відомо, не виділяє. Міський бюджет також, – пояснює в. о. начальника райуправління ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області Роман Дуб. – Що стосується сказу, то нашою службою зафіксовано три випадки хвороби у тварин за нинішній рік: у селах Бригінці, Кобижча та Марківці. На початку минулого місяця сторожовий собака садового товариства «Нафтохімік», що на території Марківецької сільради, покусав двох дачників. Фахівці нашої служби виїхали на виклик. Після тривалих пошуків знайшли тварину мертвою. Наступного дня отримали підтвердження діагнозу: «сказ». Нині в селі карантин. Спеціалісти ветмедицини проводять відповідні ветеринарно-санітарні заходи згідно з чинною інструкцією».

Ситуація зі зграями собак-безхатченків постійна й хронічна. Звісно, шкода чотирилапих, вони не винні, що бездушні господарі не подбали про їхнє існування. Але ж не менше шкода і людей. Більше того, життя й здоров’я наших дітей дорожче за все. Ще не стерся з пам’яті випадок, як кілька років тому у Бобровиці собака покусав дитину і їй довелося ампутувати ніжку. Страшно уявити, що тоді пережили батьки. А саме дитя...

Коли вже ця одвічна проблема людей і собак буде вирішена? Невже потрібно, аби статистика кількості серйозно покусаних бездомними собаками й заражених сказом перевалила за якусь визначену межу? Тоді яка ця межа? Чи не вправі люди спокійно ходити вулицями, а діти – гратися на ігрових майданчиках? Чи за вирішення проблеми візьмуться лише тоді, коли агресивний пес, не дай Боже, вхопить за ногу когось із можновладців?