Хто є головами ОТГ на Чернігівщині?

37 об’єднаних територіальних громад працюють в області.

Хто не побоявся підключитися до нової справи і очолив громади? За що їх лають? Чи все виходить? «Вісник Ч» розповість про кожного голову громади. Та не про всіх відразу.

«За кошти громади придбали шкільний автобус»

Леонід Душа, 61 рік, голова Батуринської ОТГ:

— Не шкодую, перш за все, з тієї причини, що грошей «у касі» стало утричі більше. Якщо бюджет Батурина та сільрад, що до нас приєднались, раніше становив приблизно 4 мільйони, то зараз — 14. Є різниця?

Я у 16 років поїхав з Батурина, а через сорок повернувся. Коли зайшов у школу, то побачив парти, за якими ще я сидів. Так не має бути. Тому, по-перше, ми провели капітальний ремонт дитячого садочка. Зараз ремонтуємо школу. За власні кошти придбали шкільний автобус. Від держави доки дочекаєшся, діти до вишів вступлять. Також будуємо спортзал.

Звичайно, роботи додалось. Доводиться придумувати, як і що зробити краще. Нам, можна сказати, пощастило. Батурин — це туристична Мекка. Туристи їдуть. Це добре. Але його треба затримати хоча б на кілька днів, і це наше головне завдання на сьогодні. Зараз працюємо разом з Мішелем Терещенком, міським головою Глухова Сумської області. Хочемо створити туристичний маршрут. Але він все не дозріє. Я вже жартома кажу: доки втілимо у життя, ти вже з дружиною у Франції будеш. Відчуваю, що йому скоро наша бюрократія набридне.

«Грошей багато не буває»

62-річна Тетяна Ковчежнюк, голова Бобровицької ОТГ:

— Про те, що вв’язалася у це все, не пошкодувала... У мене є досвід роботи в адміністрації — це виконавча гілка влади. Два скликання була заступником голови районної ради, півскликання — головою районної ради, тобто і законодавчу гілку влади я знаю. Об’єднана громада, тим паче міська, — це поєднання функції виконавчої і законодавчої гілки влади.

З 1998 по 2006 рік працювала заступником з економіки, першим заступником в адміністрації.

Я людей знаю, і вони мене знають — співпраця, підтримка йде.

Але плюсів від об’єднання громад поки що не бачу ніяких.

Усі вважають і говорять, що в об’єднаних громадах грошей неміряно, але насправді це не так. Лише на освітянські заклади, які ми приймаємо в липні — десять шкіл і ще дев’ять садочків, — треба два - два з половиною мільйони гривень, щоб їх підготувати до нового навчального року. На чотири садочки потрібно півмільйона гривень.

«Мій девіз — вперед і вгору»

61-річна Валентина Саверська-Лихошва, голова Варвинської ОТГ (у громаду входять Барва, Воскресенське, Калиновиця, Булавівщина, Григорівщина, Сіряківщина, Леляки, Саверське): — Н е шкодую ні на йоту, що стала головою. Я була гарною вчителькою — маю звання заслуженого вчителя України. Мені здавалося, що я найкращий педагог. Але тепер зрозуміла, що адміністративна робота, праця у громаді — це моє. Шкодую, що не взяла участь у виборах на посаду голови селищної ради у 2006 році. Побоялася. У 2010 мене вибрали головою Варвинської селищної ради. У 2015 — теж. У 2017-ому — головою ОТГ. Я пройшла з великим відривом від конкурентів.

Радощів на посаді голови більше, ніж прикрощів. Водопровід робити (міняємо окремі ділянки), встановити пам’ятник Тарасу Шевченку (купили у 2015 році, лежав), облагороджувати Казкове містечко (парк), освітлювати вулиці — велика радість. Прикрощі — від незаслужених звинувачень. Діймають досить добре. Я спочатку тяжко переживала. А тепер навчилася захищатися. Не зважаю на наклепи. Мій девіз — вперед і вгору.

Бюджет Варвинської ОТГ — 72 мільйони гривень. Хочу, щоб він не був бюджетом проїдання, як є нині, а став бюджетом розвитку.

«Дійде черга і до лісосмуг»

51-річний Андрій Богдан — міський голова, керівник Городнянської ОТГ (входять Городня, Бутівка, Гніздище, Дроздовиця, Конотоп, Кузничі, Моложава, Мощенка, Пекурівка, Полісся, Сеньківка, Солонівка, Смичин, Хотівля, Хрипівка). Чотири рази обирали міським головою, п’ятий раз очолив ще й громаду.

— Чи не пошкодували, що у це вв’язалися?

— Я чекав і хотів децентралізації. Цю реформу потрібно було ще десять років тому робити. Місцеве самоврядування більш ефективна форма управління, ніж державна. Якщо люди когось обирають, він відповідальний перед виборцями за свої справи й обіцянки. Районне керівництво призначають, то воно й відповідальне лише перед тим, хто призначив.

— Андрію Івановичу, в лютому ви були на зустрічі з Прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом. Вдалося поговорити особисто?

— На тій зустрічі були лише три голови ОТГ з усієї України. Мене делегувала Асоціація міст. Не говорив з Борисовичем. Слухали і дивилися презентацію. Тоді нам представили питання, яке нас найбільше цікавило: передача об’єднаним територіальним громадам земель, що за межами населених пунктів. Хто виготовлятиме документацію? За чий рахунок? У які строки? І т. д. Там були спеціалісти з Держгеокадастру.

Раніше землю за межами могли віддати в оренду голова РДА чи облуправління Держгеокадастру. Коли землю передадуть громаді, вирішуватиме рада об’єднаної громади. Після попереднього обговорення на комісії депутати на сесії мають проголосувати.

Коли заберемо землю, дійде черга і до лісосмуг, які на ній ростуть, і, начебто, нічийні.

«Хліб пече, мак товче, квасолю лущить, ще й очі заплющить»

— Коли тягнеш віз 100 кілограмів, то й 150 потягнеш, — каже Лариса Шовкова, голова Тупичівської об’єднаної територіальної громади. Входять: Тупичів, Тополівка, Бурівка, Безиків, Великий Листвен Городнянського району. — 29 жовтня минулого року пройшли вибори. Нас ще рано показувать людям. Зараз трохи важкувато, бо йде період становлення.

— Чи шкодуєте, що ви у це все ув’язалися?

— Іншого виходу не бачимо. До об’єднання були майже самодостатні. Була велика видаткова частина. На дитячий садок, у якому зараз близько 40 діток. Дитячий клуб «Сучасник» на нашому балансі, 11 безкоштовних гуртків і секцій. До об’єднання перестали ходити автобуси між селами. Треба було вирішувати питання з перевізниками. Стараємось робити на результат, думаємо, щось з цього вийде. Як кажуть на Полтавщині, «хліб пече, мак товче, квасолю лущить, ще й очі заплющить».

Багато цікавих питань щодо центрів розвитку і перепідготовки кадрів. їздимо в Київ на навчання. Переоформлюємо договори. З першого березня прийняли майно шкіл, формуємо штаб. Трошечки відстаємо по графіку. Планували комунальне підприємство створити ще у березні.

Буде центр безпеки, до якого ввійде «Швидка допомога» і відокремлений поліцейський підрозділ, пожежна частина.

Зараз працюємо і над питанням землі. За планом, нам повинні передати трохи більші; двох тисяч гектарів за межами села. Дужі; часто громада навіть і не знає, хто орендатори. Були збори. Прийшли до висновку, що треба віддавати інвесторам, які працюють на місці, створюють робочі місця дня своїх людей.

— З вами межує Городнянська ОТГ. Чи будете «воювати» за гектари?

— Думаю, що ні. З Городнянською громадою не лаємося. Навіть їхніх діток підвозимо шкільним автобусом.