Представляємо голів громад
37 об’єднаних територіальних громад працюють в області.
Хто не побоявся підключитися до нової справи і очолив громади? За що їх лають? Чи все виходить? «Вісник» розповість про кожного голову громади. Почали у минулих номерах.
«У військових просимо, щоб не пили, а більше курили»
Гончарівською об’єднаною територіальною громадою (Чернігівський район) керує Віталій Рудник, колишній сільський голова. До складу входить Гончарівське, Жеведь, Смолин, Козероги.
— Не жалкуєте, що стали головою ОТГ?
— Ні. По суті, функції виконую ті самі. Працювати ж треба. Жалкую, що ми не у п’ятірці перших громад, які створилися в області. Бо це більші додаткові надходження, субвенції, які можна було витратити на інфраструктуру. Вони встигли зробити більше, і як би ми не старалися, вже не наздоженемо.
— Слабинська сільрада не самодостатня. Та з вами об’єднуватися не схотіли. А зараз?
— А зараз хоче. Так, вони не самодостатні, але гроші надходять. Більша частина від оренди землі. Коли ми почали процедуру об’єднання, пішли розмови, що вони можуть приєднатися до Чернігова. Вони дивились на місто. Та потім все притихло. У них була пропозиція приєднатися до Киїнки (Чернігівський район), та вони схотіли до нас. У минулому місяці провели слухання, на яких прийняли рішення про приєднання. Зараз готуємо документи, аби подати їх на погодження в облдержадміністрацію.
— Гончарівська громада специфічна. Центр — військове містечко. Частина грошей іде від податку на спиртне. Але діє заборона на продаж алкоголю чоловікам у військовій формі.
— Це справді так. Ми хлопців просимо, щоб не пили, а більше курили, — сміється Віталій Миколайович. — Хоча від акцизного податку великих грошей до нас не поступає. Основна частина надходжень — прибутковий податок на зарплату.
«Найбільша проблема — кадри»
Любецька селищна (об’єднана) територіальна громада об’єднує Любеч, Кукарі, Гірки, Малинівку, Голубівку, Довгуни, Коробки, Маньки, Пищики, Павлівка, Духанки, Шумани, Смолигівку, Березівку, Клонів, Розсудів, Скить-ки, Тулію, Тараса Шевченка, Корольчу, Мокрі Велички, Вертечу, Мохначі, Галків, Губарі, Семаки, Углову Рудню, Пересаж.
Сергій Пінчук, голова Любецької ОТГ, сказав:
— Жодним чином не жалкую, що став головою. Працюємо наполегливо і старанно.
Але, мінуси, мабуть, на сьогодні переважають. Мінуси є і в законодавстві, дуже багато наших прав неврегульовано.
Найбільша проблема громади — кадровий голод. У нашій громаді майже 60 відсотків — люди пенсійного віку.
Молодь, на жаль, виїхала. В Любечі було шість заводів, наразі немає жодного. Немає сенсу залишатися. Але знаю: зробимо все можливе, щоб було більше молоді. Створюємо робочі місця, розробляємо проекти. Потихеньку все. Нашій громаді ще тільки сім з половиною місяців — зовсім молоді.
Плюс — переважна більшість починає вірити громаді, в громаду.
Починаємо робити освітлення, займаємося реконструкцією стадіону, по лікарні вирішуємо питання. Оголошено тендер на закупівлю техніки.
Вважаю, найголовніше, що люди нам довірились. Без об’єднання цього б не сталося.
«Планували і працювали чотири роки». Плюс громада з центром у Хмільниці
26 червня Валерій Куліч, голова обласної державної адміністрації, підписав рішення про позитивний висновок щодо створення на Чернігівщині ще однієї об’єднаної територіальної громади — Хмільницької з центром у селі Хмільниця Чернігівського району. До неї долучаться Довжицька та Роїщенська сільради.
Хоча від початку за попереднім перспективним планом центром громади мав стати Халявин.
— Ми планували і працювали над створенням громади усі ці чотири роки, — говорить 42-річний Юрій Слюнько, хмільницький сільський голова. — Спочатку проводили роботу із сусідніми сільрадами. Звертались навіть до Сибережської Ріпкинського району. Дали згоду на приєднання Роїщенська та Довжицька.
Писали до обласної ради. І лише наше звернення до голови обласної адміністрації місяць тому мало позитивне для нас рішення.
— Чому не схотіли приєднуватись до Халявина?
— У Хмільниці більш розвинена інфраструктура: обласний центр реабілітації, навчально-виховний комплекс на 160 дітей, просторий будинок культури, чимале приміщення сільради, що розташоване у самому центрі.
Хороше транспортне сполучення з іншими сільрадами. Халявин же — на відстані від траси.
Та найголовніше — це те, що на території нашої сільради більше підприємств, які і створюють дохідну частину.
— Чи будете балотуватися на посаду голови ОТГ?
— Є такі плани. Але до того нам ще потрібно провести сесію. А потім чекати призначення виборів.
«До нас просяться ще три сільради»
Михайло-Коцюбинське, Андріївка, Ведильці, Малійки, Жукотки, Гірманка, Левоньки, Левковичі, Зайці, Кругле, Льгів, Льгівка, Пльохів, Бірки, Скугарі, Шибиринівка, Антоновичі, Москалі — такий склад Михайло-Коцюбинської ОТГ Чернігівського району.
— Наша громада утворилася у грудні 2016 року. До неї увійшло 20 населених пунктів. На сьогодні маємо спільний бюджет — близько 50 мільйонів гривень. Нині до нас просяться ще три сільради: Ковпитська, Дніпровська і Мньовська. З хуторами це 15 населених пунктів. За перспективним планом мають увійти ще Пакуль і Боровики. Та вони поки що бажання не виявили, — розповідає 41-річний Микола Завальний, голова Михайло-Коцюбинеької ОТГ. — Проводимо висипки доріг. По Михайло-Коцюбинському майже на 90 відсотків зроблено освітлення. У громаді шість шкіл, п’ять дитячих садків. Жодного закладу ми не закрили, а навпаки, відкрили дитсадок у Льгові. Освіта забирає у нас до 60 відсотків бюджету. Але ми триматимемося, доки вистачатиме коштів і сил.
Для молоді облаштували новеньке футбольне поле зі штучним покриттям. Витратили 1,5 мільйона гривень. Половину проекту профінансувала держава.
Цьогоріч маємо освоїти 4,005 мільйона гривень, по одинадцяти затверджених Мінрегіонбудом проектах. У Зайцях і Жукотках ремонти клубів. У Михайло-Коцюбинському відкриється оновлений центр для людей похилого віку. Він розрахований на 20 осіб. Гроші, що нам дала торік держава, освоїли, у нас лишилося усього 13 гривень. Багато зроблено. Ще більше хочеться зробити. Аби у кожному селі люди відчули переваги об’єднання.
— Миколо Васильовичу, а що із ставком у селищі? Так і лишиться у заростях?
— Проект по ставку пройшов експертизу. До Мінрегіонбуду ми його ще не подавали. Плануємо почистити ставок, підняти рівень води, облаштувати берегову зону. Обійдеться це 2 мільйони 800 тисяч гривень.
— Жалкуєте, що ув’язалися у це?
— Якщо виходить, і очі, і душа радіють. Хоча трапляються моменти, коли люди зовсім не цінують зроблене. І тоді стає так образливо.
Автор: Юлія Семенець, Аліна Сіренко, Марина Забіян, Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №27 (1678), 5 липня 2018 року, gorod.cn.ua
