Деснянська ОТГ закриває сільську школу в Косачівці

Одна з найбагатших об’єднаних територіальних громад Чернігівщини – Деснянська – закриває сільську школу в Косачівці. Причин закриття навчального закладу ні селянам, ні вчителям владці не пояснили. Натомість деякі з них встигли назвати рішення про закриття школи, яке місцеві депутати все ж протягнули з третьої спроби, історичним. Відтак з першого вересня 38 дітей із Косачівки та сусідньої Лошакової Гути разом із вчителями змушені будуть добиратися до Тужара розбитими дорогами на старенькому автобусі. Втім, обурення батьків викликає навіть не відсутність доріг, а розташування нової школи в третій зоні гарантованого добровільного відселення. До Чорнобиля звідти найкоротшим шляхом – менше 10-ти кілометрів.

«Капці шити не дозволено, а маринувати дітей радіацією можна?»

Дореформувалися! Одна з найбагатших об’єднаних територіальних громад Чернігівщини закриває школу. Депутати Деснянської селищної ради (з центром у селищі Десна Козелецького району) разом із головою Юрієм Осташевським закривають школу в селі Косачівка, а дітей із Косачівки та сусідньої Лошакової Гути переводять в Тужар – село, що відноситься до ІІІ зони добровільного відселення. Для розуміння: до Чорнобиля від Тужара менше 30-ти кілометрів, найкоротшим шляхом – менше 10-ти. Дітей планують возити старим поламаним автобусом (на ремонт якого вже виділили кошти), та ще й розбитою дорогою за 15 кілометрів від дому. Батьки дивуються: чому, попри їхню незгоду, наявність достатньої кількості дітей, а головне – вищий ступінь Косачівської ЗОШ їхні чада змушені будуть по кілька разів на день трястись розбитими дорогами до школи з нижчим освітньо-кваліфікаційним рівнем, гіршим матеріально-технічним оснащенням та менш кваліфікованими педагогами.

Косачівські школярі Василь Тесленок і Валентин Кузьменко відмовляються полишати стіни рідної альма-матер. Певною мірою – через звичку, але здебільшого – через те, що їм доведеться рано вставати та трястись розбитими дорогами в переповненому старенькому автобусі.

У тому, що дороги з Косачівки до Тужару немає, ми переконалися особисто – не дорога, а напрямок! Важко уявити, як себе почуватимуть діти, котрим щоденно треба буде їхати з Косачівки до Тужару 7-8 кілометрів, а з Лошакової Гути – всі 15!

Мати школяра Людмила Кисленок дивується: як можна віддавати дітей в зону відселення?

«У статті 16 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» сказано, що розширення діючих підприємств в третій зоні заборонено, – говорить Людмила Михайлівна. – Значить, капці шити не дозволено, а розширювати школу і маринувати дітей радіацією можна?».

Члени батьківського комітету пояснюють: спроб закрити Косачівську ЗОШ І-ІІІ ступенів було три. Перші дві стосувалися зниження кваліфікаційного рівня до І-ІІ ступеня, третя – закриття!

Ініціювала сесію Деснянської селищної ради група депутатів. Намовивши деяких батьків (дві мами поїхали з Косачівки і дві – з Лошакової Гути), школу вирішили закрити.

«Їх ніхто на це не уповноважував, а нашого депутата ніхто навіть слухати не захотів, – обурюється Тетяна Михайлівна Мархоброд. – Батьків зацікавили тим, що в «зоні» дітей будуть годувати безкоштовно, а тут половину платимо ми, а половину – Десна».

Якщо зниження освітньо-кваліфікаційного рівня батьки згодні були обговорювати, то з закриттям школи вони категорично не згодні.

«У Положенні «Про освітній округ» сказано про те, що засновник визначає опорні заклади серед підпорядкованих йому загальноосвітніх навчальних закладів на конкурсній основі відповідно до затверджених ним умов, – трактує Людмила Кисленок. – Конкурсу як такого не було проведено. У Десні поспішають, бо восени до Десни приєднується село Карпилівка, і школа в Карпилівці може бути опорною, оскільки центр ОТГ – Десна – є закритим військовим містечком».

Селяни як один переконані – ноги ростуть від голови громади – Юрія Сташевського, який на запитання: «Навіщо закривати школу?» відповів: «Так буде краще».

Село, відрізане від світу

Косачівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів складається із трьох приміщень, найстарішому з яких нещодавно виповнилося 105 років! Будували його на совість – так, що ще років 100 простоїть. Одна проблема – опалюється грубами. Саме за це і вчепилися чиновники з ОТГ. Мовляв, не можна!

«В нашій школі одна груба на два класи, – каже технічний працівник Алла Ворона. – Всі груби в належному стані. Взимку в школі завжди тепло, ми зазвичай раніше встаємо, щоб протопити школу і навести порядок».

«В області 13 шкіл, які мають пічне опалення, і їх не закривають, а взялися тільки за нас, – додає Людмила Кисленок. – Мабуть, територія комусь треба – інших причин я не бачу. Економічного обґрунтування такому рішенню немає».

Алла Борисівна – одна з восьми технічних працівників Косачівської школи, яких депутати залишили без роботи. До пенсії їй ще 20 років!

«Село не має транспортного сполучення ні з Козельцем, ні з Десною, – каже Алла Ворона. – Автобуси до нас не ходять взагалі. Ми відрізані від білого світу. Навіть якщо я стану на біржу праці, то банально не зможу їздити відмічатись. Роботи в селі немає».

Окрім технічного персоналу, в школі – 12 педагогів. Всіх їх обіцяють перевести в Тужар. Щоправда, яким чином вчителі будуть добиратися до місця роботи, не пояснили, адже п’ятьох дітей із Лошакової Гути чиновники пообіцяли возити «таблеткою» (так в народі називають УАЗ-452), а 33 дітей із Косачівки – старим автобусом на 27 місць. Куди всунуть ще 12 дорослих – невідомо.

«У нас професійний педагогічний колектив, наші діти завжди мають хороші результати на олімпіадах, всі цьогорічні випускники успішно здали ЗНО, – розповідає завуч Косачівської середньої загальноосвітньої школи Яна Олійник. – Наша школа включає три навчальні корпуси, всюди зроблені якісні ремонти. Школа оснащена телевізорами, проекторами, комп’ютерним класом. Коштом громади в позаминулому році нам перекрили дах у другому корпусі, поклали лінолеум, поставили загорожу, – каже Яна Володимирівна. – Цього року у нас троє випускників, наступного року 11 класу в нас не буде, але через рік буде сім випускників. Ми все розуміємо, тому готові до пониження освітньо-кваліфікаційного рівня до І-ІІ ступенів».

Педагоги, як і батьки, також не розуміють доцільності закриття навчального закладу, адже здебільшого дрова закуповують коштом спонсорів, а електроенергії тут багато не напалюють. Хіба що зарплата технічним працівникам, але і тим – мінімалка! Та й дітей у Тужарі не набагато більше – всього 39.

«Від того, що ми увійшли в громаду, стало ще гірше»

Селянам із Косачівки можна лише поспівчувати. Мало того, що вони відрізані від світу, так ще й нікому не потрібні.

«Дорогу взимку нам чистить один раз в тиждень Остерський лісгосп, – кажуть люди. – Від того, що ми увійшли в громаду, стало ще гірше. Одне добре діло зробили – поставили дитячий майданчик у центрі села і шматочок асфальту поклали у співфінансуванні з обласним бюджетом».

Рішення 20-ї сесії селищної ради косачівські селяни вважають незаконним і збираються подавати колективний позов до суду. Люди називають і обґрунтовують низку законодавчих норм, які порушили місцеві депутати. Так, згідно з Положенням «Про освітній округ» мають бути враховані: освітні потреби учнів у забезпеченні певних напрямів спеціалізації, яких у Тужарі немає; здатність забезпечити на належному рівні організацію допрофільної підготовки і профільного навчання, для якого немає елементарного – бази; рівень забезпечення кваліфікованими педагогічними кадрами, який у Косачівці значно вищий; наявність належної матеріально-технічної бази (в Тужарі хімію, біологію, фізику вивчають в одному кабінеті, що не дозволяється, комп’ютерний клас і мультимедійне обладнання – відсутні, Інтернету немає. До того ж, просто-таки жахливі дороги, на ремонт яких у громади немає грошей, а законодавством передбачено: підвіз дітей до школи може тривати не більше 15-ти хвилин. Зрозуміло, що таким бездоріжжям діти труситимуться в автобусі не менше, ніж півгодини. І так щодня!

«Взагалі виникає питання, чому третій рівень приєднують до другого? – дивується Людмила Кисленок. – В області відомий всього один випадок, де прокрутили подібний варіант, але там директором школи був родич високопосадовців, що набуло розголосу».

Але найголовніше, чого бояться батьки та діти – це невидимий ворог – радіація! Чи готові чиновники віддати своїх дітей в зону відчуження?