Семенівського Леніна продали, та грошей ще не отримали
У четвер, 25 жовтня, в Інтернеті на сайті «Прозорро» з аукціону за дві години вдалося продати семенівський пам’ятник Леніну.
За бронзового Ілліча вагою 2,5 тонни висотою чотири метри вторгували 220 тисяч гривень. Купив його 35-річний Денис Безверхній, підприємець з Павлограда Дніпропетровської області. Всього ж за пам’ятник торгувалося 14 учасників. Стартова сума — 45 тисяч гривень.
Рішення про продаж прийняли семенівські депутати на сесії 23 вересня.
— Ми пішли шляхом малої приватизації комунального майна. Заключили договір з майданчиком. Виставили лот на аукціоні і продали, — пояснює 38-річний Сергій Деденко, голова Семенівської міської ради.
— Ідея як виникла? Навіщо продавати? Хіба не можна було просто здати на метал?
— Це в законі прописано. Комунальне майно продається з аукціону.
Зараз пам’ятник на території Семенівського комунального господарства.
— То новий власник не забрав Ілліча? Чи хоча б кошти перерахував?
— Пам’ятник ще у нас. Коштів покупець не сплачував. Оскільки наразі йде оформлення документації.
— Що наступне продаватимете?
— Нежитлове приміщення у Костобоброві.
Денис Безверхній значиться серед засновників ТОВ «НПО «Спецбуд», що займається житловим та нежитловим будівництвом. Колеги Дениса Вікторовича кажуть, що купував не для підприємства, а як приватна особа.
А от конкуренти по торгах дивуються. Розповідають, що за пам’ятник боролися як за металолом. Його ринкова вартість (якщо здати бронзу на вагу) — 250 тисяч гривень. Разом з усіма нарахуваннями покупцеві він обійдеться 273 тисячі гривень. Тож вигода пропадає.
Семенівський Ленін свого часу став знаменитістю. Про нього писали у газеті «Нью-Йорк Тайме». Після Революції Гідності Ілліча демонтували з постаменту на площі. Але потім місцеві комуністи повторно встановили пам’ятнику сквері.
До речі, першими Леніна заходились продавати у Новгороді-Сіверському. Міський голова Олег Бондаренко давав оголошення на сайті «OLX». За шестиметровий пам’ятник правив мільйон гривень. Тож бронзовий Ілліч ще й досі у новогородсіверців.
Автор: Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №44 (1694), 1 листопада 2018 року, gorod.cn.ua