«Клуб залізничників» у Сновську: подальша доля
Вистояв під час бомбардувань і окупації у Другу світову війну, був культурним осередком Сновська у часи незалежності - слугував базою для художніх студій та гуртків. «Клуб залізничників», який, за словами начальниці відділу культури та туризму Сновської міської ради Наталії Добненко, вважають знаковою спорудою для міста, тепер стоїть зачинений і майже порожній. Час від часу там тренуються спортсмени.
Діна Вонг, журналіст: «Цю будівлю збудували у 1925 році спеціально, як приміщення, де залізничники могли б проводити своє культурне дозвілля. У наші дні переважну кількість часу ця будівля порожня.»
У Сновську цю будівлю називають «клубом залізничників». Вона не є пам’яткою архітектури, але, за словами начальниці відділу культури та туризму Сновської міської ради Наталії Добненко, має знакове для міста значення.
Наталія Добненко, начальниця відділу культури та туризму Сновської міської ради: «Для нашої території, яка була окупована - це 41-43 рік дуже багато було спалено населених пунктів, будівель, то саме збереження цієї будівлі – це знакова подія. Дуже цікава сама архітектура ззовні, оскільки в ній є елементи, притаманні півночі України – це різьба по дереву. І повністю ця будівля оброблена деревиною.»
До 2011 у «клубі залізничників» функціонувала бібліотека, працювали художні студії. Тоді будівля перебувала на балансі Конотопської дирекції залізничних перевезень, розповідає Наталія Добненко.
Наталія Добненко, начальниця відділу культури та туризму Сновської міської ради: «У 2011 році, десь навіть у кінці 2010 залізниця від своїх закладів культурних відмовлялася, і виникло питання: або його зносять, або місто забирає його. Тодішній міський голова відмовився забирати його, тоді Конотопська залізниця звернулася до Щорської на той час районної ради, то керівництво вирішило, що ніхто нам не пробачить того, що будівля буде зруйнована.»
Це концертна зала клубу. Тут і виступали артисти, і можна було подивитися кіно. Після того, як змінився балансоутримувач, представники залізниці забрали меблі, вивезли бібліотеку. Залишилися старі афіші, зламаний реквізит, екран для перегляду фільмів. І старий зламаний рояль, який вже не підлягає реставрації.
Клуб приймали на баланс із боргами, розповідає Наталія Добненко. Їх сплатили. Надалі використовувати комунікації було задорого, тож електрику та опалення відключили. До того ж, виникли й інші процедурні питання.
Наталія Добненко, начальниця відділу культури та туризму Сновської міської ради: «Виявилося, що електроенергія – нема ніякої документації по підведенню. І ми, як уже стороння особа - стороння до залізниці, повинні були оформити з нуля усі оці комунікаційні питання. Електроенергію з нуля оформити. На той час це досить значні кошти були потрібні.»
Зараз у клубі час від часу займаються спортсмени, розповідає Наталія Добненко. Кікбоксери та боксери облаштували для тренувань приміщення, завезли інвентар. У концертній залі встановили міський боксерський ринг. Улітку джерело світла – відкриті вхідні двері та вікна. Над питанням, щодо забезпечення бодай мінімальних комунікацій, наразі міркують у міській раді.
Наталія Добненко, начальниця відділу культури та туризму Сновської міської ради: «Я так не звикла кидати хлопців напризволяще. Тому будемо працювати. Зараз багато автономних засобів освітлення, опалення, щось будемо думати.»
Цього року до Державного фонду регіонально розвитку подавали проект щодо «клубу залізничників». Там пропонували зробити лофт-центр, частину облаштувати під готель, зробити кафе та зони для проведення ділових переговорів. Проект конкурс не виграв. І поки що, за словами Наталії Добненко, усе лишатиметься, як є.
Микола Козік, житель Сновська: «Дуже красива будівля. І якщо привести його до ладу. Це пам’ятка нашого міста. І якщо він зруйнується – мені буде дуже шкода. Там дуже гарне звучання. Там деревом усе оброблене. Зараз мені боляче дивитися, як він пропадає дарма.»
Михайло Волокушин, житель Сновська: «Це було місце, до якого сходилися усі жителі нашого міста Щорс у свої роки молоді. Спогади в усіх є. Там проводилися і культурні програми, і кіно, і виступи артистів, які приїжджали до нас. Думаю, що всі згодні, щоб там щось було, щоб він не розвалювався».
Лідія Кожедуб, жителька Сновська: «Це ностальгія, де приїжджало багато артистів, і Доліна, і ми працювали на повну силу, і це наша реліквія. Хочеться, щоб вона стояла, щоб там були люди, щоб вона працювала. Я найбільше цього хочу.»
Відео UA: Чернігів
Автор: Чернігівщина: події і коментарі
