25 вересня – «Вечір українського романсу»

Лауреат низки міжнародних престижних  конкурсів, талановита оперна співачка, володарка неповторного мецо – сопрано, Тетяна Асадчева втретє виступить на сцені Чернігівського філармонійного центру фестивалів і концертних програм. 25 вересня відбудеться її сольний концерт – вечір українського романсу.

«МУЗИКА – МОЄ ДРУГЕ «Я»

Тетяна захоплювалася музикою з дитинства: залюбки грала на фортепіано, підбирала мелодії на слух і не втомлювалась годинами просиджувати за інструментом.  Відмінно закінчила музичну школу. У шкільні роки співала в хорі. Якось навіть виступила сольно – заспівала німецькою мовою веселу пісеньку про ялинку. Та про сцену не мріяла, бо ще ж гарно малювала, тонко відчуваючи кольори. Могла б стати художницею.

Для життя ж, як зізнається в розмові, батьки порадили  обрати  серйозну професію. У їх родинах були інженери, юристи, вчителі, лікарі. Відтак слухняна донька  вступила на юридичний факультет Київського національного університету ім. Шевченка, де свого часу навчався й батько.  Диплом із відзнакою – додатковий бонус для працевлаштування.  Робота в апеляційному суді Київської області  з одноманітністю буднів та паперовою заметіллю не приносили радості й задоволення.   За кілька місяців, перекладаючи документи і займаючись канцелярською роботою без найменшого натяку на творчість, Тетяна зрозуміла, що покликана для іншого, що людина сама повинна обирати собі долю, що  її стихія - сцена.

-Кажу батькам: «Закінчила вуз, який ви хотіли, а тепер вчитимуся для себе». Вокальну освіту здобувала спершу  в Київському вищому музичному училищі імені Глієра, згодом - в  Національній музичній академії ім. Чайковського. Останні курси – в обох навчальних закладах водночас, - розкаже співачка при зустрічі. - Музика мене завжди надихала. У хвилини негараздів достатньо було поспівати або пограти на фортепіано – і неприємності чи песимістичний настрій розвіювалися, швидко минали. Голос – як прояв особистості. Співати - як пити воду. Природно і до душі. Без перебільшення, музика – моє друге «Я».

Тетяна Асадчева шліфувала й шліфує щороку  вокальну майстерність - і в  Міланській консерваторії, і на майстер – класах  професора Дженні Анвельт.

Вона  – різножанрова й багатомовна співачка. Виконує музичні твори італійською, іспанською, французькою і німецькою. Виступає на престижних сценах у різних країнах – Фінляндії, Іспанії, Італії… Незабутні враження залишилися і  від участі в  минулорічному ІV фестивалі українського мистецтва  «Ukraina – Fest», який проходив у Мальгрет де Марі та Барселоні.

-Заспівала на фестивалі й улюблені  «Чорнобривці»  Володимира Вірменича. У моєму репертуарі – чимало українських пісень та романсів. Жодного концерту без зворушливих мелодій «Я до тебе у пісні йду» Платона Майбороди і «Нічого, нічого» Миколи Лисенка. Бережливо й натхненно ставлюся до українського слова, - зізнається Тетяна. Це вже гени.

ЛЮБОВ ДО ПІСНІ – У СПАДОК

У родині Асадчевих співали всі. Тетянина бабуся  по батьковій лінії  із селища Радуль, що в Ріпкинському районі Чернігівщини, знала багато старовинних пісень. Але коли у сина  прорізався сильний голос, заборонила йому співати.  Все ж Валерій  Асадчев, відомий політик і  колишній народний депутат двох скликань, примудрився  закінчити диригентсько – хоровий факультет Київської консерваторії. У  часи депутатства у парламентаря  було дві пристрасті – Бюджетний кодекс і хор. У будні він – заступник голови бюджетного комітету Верховної Ради України, а у вихідні – хорист капели «Почайна» Києво – Могилянської академії.

-Дуже вдячна батькам за прищеплену любов до класичного мистецтва, за родинні відвідування театрів та оперних вистав, за філармонійні концерти,  - говорить Тетяна, а тато з мамою обмінюються красномовними поглядами. – Мов зачарована, я  вперше слухала в Київському театрі опери і балету «Травіату», де головні партії виконували Марія Стеф’юк і Михайло Дідик.  Залюбки наспівувала згодом арії, які припали до душі.

А ще співачка дуже вдячна тітці Вікторії, яка завжди підтримувала її прекрасні душі поривання, писала теплі вітання після виступів та концертів. Тетяна зберігає в альбомі всі листівки. В одній із них прочитаю віршоване побажання:

«Чтоб твое чудное сопрано

Звучало лучше фортепьяно!».

Правда, мецо – сопрано Тетяни Асадчевої  хвилює серця публіки у будь – якій країні, в будь – якій концертній залі.

-Передусім, любов’ю до співу зобов’язана своєму дідусеві по материнській лінії Михайлові Федоровичу Горбачову, ветеранові - фронтовику Другої світової війни. Він мав бойові нагороди. Пройшов усю війну. Маленькою ми з ним дуетом співали «воєнні пісні», як казав дідусь. Бувало, він гойдав мене на каруселях і наспівував. Чи ми разом щось співали, - згадує співачка покійного першого учителя. – Пригадував молодість, розповідав про бойових побратимів. Ці спогади – розповіді на все життя зі мною.

Як данина пам’яті полеглим у горнилі Другої світової – аріоза Женьки із опери «А зорі тут тихі» та матері із кантати «Нам треба мир». Співаючи, вшановує й дідуся.

ВТРЕТЄ - НА ЧЕРНІГІВСЬКІЙ СЦЕНІ

Тетяна Асадчева постійно оновлює репертуар. Виконує камерно – вокальні твори західноєвропейських і вітчизняних композиторів, оперні партії у виставах ( зокрема, Ольги із «Євгенія Онєгіна» Петра Чайковського , аріози Любаші та Дуняші з «Царевої – нареченої» Миколи Римського –Корсакова, партію Терпелихи із «Наталки – Полтавки» Миколи Лисенка, арію Орфея із «Орфея і Евридіки» Крістова Віллібальда  Глюка). Виступає із благодійними сольними концертами на підтримку Збройних Сил України, співає духовні твори.

П’ять років тому Тетяна вперше виступила в Чернігові.  У лютому нинішнього  подарувала публіці  «Мелодії Іспанії». Програма складалася з вокальних творів композиторів різних країн, об’єднаних однією – іспанською – темою.

-Люблю Чернігів. На Придесенні родинні корені Асадчевих. На концертах постійно – батько: його кличе на Чернігівщину пам'ять про рідний край.  Мені подобаються сцена філармонійного центру, чудова зала, гарна акустика, вдячна публіка.

Вечір українського романсу чекає чернігівців. У програмі – твори Миколи Лисенка, Платона Майбороди, Олександра Білаша, Кирила Стеценка…Концертмейстер, як і зазвичай, -  солістка Національного будинку органної та камерної музики Лариса Реутова.

Десять років Тетяна Асадчева йде у пісні до людей, а публіка вдячна за подаровану насолоду, за талант, за вірність високому мистецтву.

Автор: Ольга Чернякова