Перемога. Шеві всупереч

Сьогодні, 11 червня (хоча коли допишу цей пост, скоріше за все, вже буде дванадцяте), юнацька збірна України переграла однолітків з Італії: 1-0, та вперше вийшла у фінал Чемпіонату світу U-20 (тобто серед гравців не старше 20 років). Але на шляху до цієї перемоги команді Олександра Петракова довелося долати таке, що вже зараз можна писати сценарій для непоганого Ґоллівудського блокбастера... 

Все для банки, все для еґо...

Найбільш підступний та найбільш несподіваний удар збірна отримала зовсім не від суперників, а від... тренера. Головного тренера дорослої збірної України, легендарного футболіста Андрія Шевченка. 

Справа у тому, що після матчу 1/8 фіналу юнацького чемпіонату світу, в якому "жовто-блакитні" розгромили Панаму 4-1,  Андрій Миколайович вирішив відібрати у збірної U-20 основного воротаря - Андрія Луніна. Офіційно це, звісно, виглядало більш пристойно: Луніна викликали на матчі основної збірної проти Сербії та Люксембургу. Але так як було зрозуміло, що грати у цих матчах буде воротар "Шахтаря" Пятов, виглядало все так, ніби Шева вирішив встромити ніж у спіну команді Олександра Петракова й всім вболівальникам збірної. 

Адже тут потрібно зрозуміти контекст: Андрій Лунін - це українській вундеркінд. У свої 20 років він вже встиг кілька сезонів провести в основні "Дніпра" та "Зорі" - не останніх клубів Української Прем'єр-Ліги (за "Дніпро" Лунін грав, коли той ще був в УПЛ, а не у чемпіонаті України серед аматорів), права на нього придбав сам мадридський "Реал", а минулий сезон Андрій провів у "Леґанесі", де хоч й був другим воротарем, часами непогано підміняв Куельяра. Для юнацької збірної він - лідер, який на груповому етапі рятував команду, тягнув пенальті, та забезпечував надійний тил. 

Для прикладу, другий воротар цієї ж юнацької збірної Владислав Кучерук ще зовсім не грав на дорослому рівні, та й в УПЛ U-21 (його ще називають чемпіонатом дублерів) провів всього 3 матчі за київське "Динамо" (як правило ворота у дублі захищали Артур Рудько, Маханько, Бущан та інші - воротарська конкуренція навіть у дублі киян велика).  Це достатньо типово для молодих воротарів - адже місце у воротах лише одне й завоювати його не просто, саме тому досвід Луніна, який вже грав не тільки в українській, а й у іспанській еліті, фактично унікальний для однолітків. Й саме тому Лунін у плей-офф був потрібний як ніколи. 

Але його забрали. 

Так, паралельно за дорослу збірну грав ще один 20-річний - Віталій Миколенко, але по ньому питань було менше - адже хоча, за офіційною легендою, на юнацький чемпіонат світу він не поїхав через ушкодження, у матчах проти Сербії та Люксембургу Віталій відпахав від дзвінка до дзвінка, тож він все ж був команді потрібний. 

А навіщо Шевченку знадобилося висмикувати з чемпіонату світу Луніна, об'єктивно не було зрозуміло, адже  було відомо заздалегідь, що на полі Андрій не з'явиться й ставку на нього Шевченко не зробить, а посидити на лаві у збірній та прийняти участь у тренуванні, думається, не відмовився б ніхто, хоч все той же Артур Рудько з "Динамо", хоч Євген Паст з "Десни"... Й це при тому, що якщо у молодіжці Лунін мав боротися за медаль чемпіонату світу, то доросла збірна, за великим рахунком, лише починає відбір на чемпіонат Європи 2020, й те, якщо Люксембург та Португалія доведуть, що натуралізація Україною Жуніора (Молодшого) Мораєса була поза законом, навряд збірна Шевченка на це Євро потрапить... 

З боку це виглядало актом невиправданого егоїзму з боку Шевченка, який ослабляв збірну, та фактично позбавляв її надії на вихід у півфінал. А разом зі збірною мрії лишалися не тільки гравці U-20, а й уся футбольна частина країни...

Але у матчі проти Колумбії, а саме з нею команда Петракова зустрічалася у 1/4 фіналу, збірна зробила неможливе: перемогла 1-0. Колумбійці, знаючі про воротарські проблеми, намагалися бити з будь-яких дистанцій (на їхньому рахунку 11 ударів), але занадто хвилювалися й лише 1 раз потрапили у створ. Й цей один раз, варто віддати йому належне, Кучерук врятував. 

Україна вийшла у півфінал чемпіонату світу, а доросла Україна розгромила Сербію. Здавалося, тепер-то, перед матчем з Люксембургом (який все ще вважається "футбольним карліком") Шева відпустить Луніна у Польщу, у юнацьку збірну... Але з впертістю, пробачте, віслюка, пан Шевченко тримав Луніна у дорослій збірній до останнього. Сподіваюся, що колись він пояснить: нащо це йому було треба. 

Але по факту, Андрій Лунін був відсутнім у стані юнацькій збірній 10 днів, й повернувся у команду лише о другої ночі 11 червня - за 14 годин до півфіналу проти Італії. 

Я думаю кожен хто грав, хоча б на аматорському рівні, уявляє що таке колектив. Так ось з цього колективу Лунін випав: без нього пройшла підготовка та гра 1/4 фіналу, без нього награвалися комбінації й тактичний план на півфінал - матч, який для когось з цієї збірної (як правило не всі ці хлопці стають зірками) мав стати найважливішим  у кар'єрі. Весь цей час Лунін мав жити життям та проблемами першої збірної - зовсім іншого колективу з іншими завданнями. 

Й ось уночі на 11 червня, після навряд чи легкого дня 10 червня (який вмістив у себе й підготовку до матчу з Люксембургом, й саму гру, де Лунін хоч й не грав, але був залучений не просто як глядач, й поїздку до/з аеропортів та сам переліт), Лунін нарешті повернувся у збірну U-20. 

 Й Олександр Петраков знов був поставлений Шевченком у нелегке становище: з одного боку так, Лунін тут, й він кращий з воротарів, а з іншого - навряд чи він буде свіжим після перельоту, йому потрібно пояснити те, що інші награвали 10 днів, та й психологічний стан Андрія, якого тягають що той бутерброд, незрозумілий. Чи кращий варіант у такому випадку ставити саме Луніна? Чи не підстава це й для воротаря, й для команди?..

Не цікава фантастика

Й все ж у воротах у матчі з Італією з'являється Лунін. Й більш того, в обороні нашої збірної виходить Попов, який, як вважалося, отримав в матчі з Колумбією серйозну травму. 

Півфінал, чесно кажучи, не вийшов феєричним. Італія доволі щільно діяла в обороні, Україна,  у цілому, відповідала тим самим, хоча у першому таймі скоріше певна перевага була у Скуадри Аззури. Й все ж Україна перетерпіла й на 65-й хвилині Булеца замкнув простріл з правого флангу від Коноплі. 1-0 на користь України! 

На 71-й хвилині Супряга виходив 1 на 1, але перегравши воротаря, не потрапив у ворота. 

А вже незабаром ейфорія  змінилася спочатку на занепокоєність: бо на 79-ій хвилині Денис Попов отримав другу жовту, й, відповідно, червону картку. А незабаром ця занепокоєність переросла у шок: у додатковий час Скамакка відправив м'яч у ворота України. 1-1... 

Й за таких розкладах українська збірна у меншості навряд чи протрималася б проти італійців, що спіймали кураж, два додаткових тайми по 15 хвилин... 

Усупереч всьому Україна виходить у фінал, де у суботу, 15 червня, зустрінеться з Південною Кореєю. 

Олександр Петраков зі своїми хлопцями вже зробив неможливе. Але якщо ти робив неможливе так довго, чому б тобі не зробити неможливе ще раз? Так що я вірю, що Україна зможе перемогти й корейців. 

А щодо Шевченка, то я зрозумію його, якщо він виведе Україну хоча б у півфінал Євро-2020 (як кажуть, переможців не засуджують), у іншому ж випадку Андрій Шевченко-тренер для мене так й залишиться фахівцем, причетним до провалу збірної на Євро-16, не виходу у фінальну частину ЧС-18 та кумом президента Федерації футболу України (тепер вона має назву УАФ)...