Четвер, 28 березня 2024, 23:10
Повна версія сайту
;
Cєргєй Карась
Cєргєй Карась

СКУ vs Росія. Безконтактний суд та відмова від української молоді

13:52 17.03.2020    Коментарі   Переглядів: 10236   

У липні 2019 року Росія визнала небажаною організацією Світовий конгрес українців (СКУ). Й у матеріалі "Українці, яких ніхто не зустріне..." я вже писав чим це може загрожувати. 

Якщо коротко, СКУ - це найбільша діаспорна організація, й як до неї не стався, а так чи інакше,  взаємодіяли  з нею у різні часи майже усі більше-менш активні діаспорні українці. Тобто, всі активні українці Росії, після липня 2019 року опинилися під загрозою офіційного переслідування. У тому ж матеріалі "Українці, яких ніхто не зустріне..." можна знайти й відповідь українського МЗС, яке фактично заявляло, що українська влада нічим не допоможе українцям Росії, які опинилися у ще більшій небезпеці (ще більшій, бо з часів анексії Криму, бути активним українцем у Росії й так було вкрай небезпечно - автор цих рядків відчув це на собі). 

Таємний суд

А як же реагувала СКУ? 

- Річні загальні збори СКУ рішуче засудили рішення Російської Федерації про визнання СКУ небажаною організацією та прийняли рішення оскаржити його у відповідних міжнародних судах, – приводилися на сайті організації слова  Президента СКУ Павла Ґрода. 

Однак першою зупинкою СКУ в "міжнародних судах" став Тверській суд Москви, де 15 жовтня 2019 року була зареєстрована справа № 02а-0036/2020: СКУ проти російської прокуратури та мінюсту РФ

З 3 грудня 2019 року по 11 березня 2020 року були проведені аж 6 засідань по цій справі, але, що цікаво, жодної інформації про цей суд на сайті СКУ знайти не вдалося. Відомо про процес стало лише через те, що у спільноті "Українці Росії" у "Фейсбуці" про перебіг подій повідомляв віце-президент СКУ Валерій Семененко, щоправда посилаючись при цьому на "Об’єднану пресслужбу українських організацій Росії" (щоб це не було). 

Саме з дописів пана Семененка вдалося дізнатися, що адвокатом СКУ в цій справі був Ніколай Полозов - доволі відомий спеціаліст, який називає себе у твіттері "другом кримськотатарського народу", й який, тим не менш, теж ніяк не коментував цю справу, не реагуючі навіть на прохання це зробити. Тому, знову ж, єдиним джерелом, яке сповіщало про суд, був пан Семененко.

Виходячи з його дописів, СКУ призначив своїм представником на суді чомусь не самого Семененка, а іншого віце-президента СКУ Сергія Винника (який, згідно з сайтом організації, відповідає за Росію, Азербайджан, Вірменію, Казахстан, Киргизстан та Узбекистан). Вочевидь, через широке коло відповідальності, пан Винник не міг прибути на суд особисто, через що засідання постійно переносилися: 

Таким чином, при обопільних зусиллях омського суду, який має технічні проблеми, і СКУ, який мав би оперативно замінити або від початку призначити іншого представника, судові перегони перетворились у судове стояння, - писав 4 березня про цей процес пан Семененко (дійсно, якщо пан Семененко весь цей час був у Москві, то абсолютно не зрозуміло, чому в СКУ не призначили цього свого віце-президента в якості офіційного представника...).

11 березня засідання такі-відбулося. Щоправда пан Винник так й не прибув до суду особисто, а був представлений через відео-зв'язок з Омська. 

- Засідання суду закінчилось передбачуваним рішенням – у задоволенні позову Світовому Конгресу Українців відмовити. Рішення може бути оскаржене, що ймовірно і зробить СКУ з перспективою на Страсбург, - зазначав, описуючі процес, пан Семененко.  

Цікава в цьому абсолютна непублічність суду. Все що вдалося знайти в інтернеті - кілька повідомлень сайту "Український погляд" з посиланням на ту ж саму "Об’єднану пресслужбу українських організацій Росії". На офіційному сайті СКУ - тиша, в твіттері доволі активного у соцмережах адвоката Полозова - теж. Тож СКУ "соромиться" того, що судиться з Росією в Росії?.. Чи в чому справа? 

"Перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене" (Євангеліє від Матвія, розділ 26)

У повідомленні про відмову у задоволенні позову СКУ пан Семененко написав наступне: 

 

Проблема тут в тому, що я знаю деяких хлопців, яких СКУ називало "КПРФним клоном Просвіти". Це молоді українці (не варто забувати, що у Владивостоці живе доволі багато українців, бо недаремно там була Українська Далекосхідна республіка), які намагаються щось робити у доволі складних умовах. Зокрема, там вже кілька років проводиться акція "Червоний мак" (замість георгіївської стрічки, яка, як ми знаємо, з часів анексії Криму асоціюється не з пам'яттю про Другу світову, а з окупацією України), один з організаторів цих акцій Олексій Постернак - автор на відомому в Україні порталі "Лівий берег".

Здавалося, російський  віце-президент СКУ має знати про таку активну молодь, й, якщо не підтримувати, то хоча б не заважати. Але коли акція хлопців у Владивостоці на підтримку українських моряків, була згадана російським прокурором (що говорить про те, що за молодими українцями слідкують не тільки у Владивостоці, а й у Москву передають дані про них => існує явна загроза безпеці учасників акції), СКУ не тільки не встала на захист, вона відмовилася від них, й записала в "клони". 

Але найцікавіше те, на що при цьому посилається пан Семененко. Називаючи українську  молодь у Владивостоці "клонами" він дає посилання на матеріал "Россия: Хроники ползучей украинизации. Владивосток" за авторством Юлії Вітязевої

Пані Вітязева - доволі відома... українка. Якщо вірити порталу "Миротворець", справжнє її ім'я Юлія Михайлівна Лозанова, вона одеситка й, за сумісництвом, "Пособник російських окупантів. Антиукраїнська пропагандистка. Сепаратистка".

Або, за версією віце-президента СКУ, гідний автор, перевірене джерело інформації, на яке варто посилатися, коли називаєш активну українську молодь Росії (тобто різновид, який варто занести у Червону книгу) "клонами". Виходить так?.. Весело... 

Що у якості підсумку? Хочу побажати залізної витримки активним українцям Росії, які ще не покинули РФ. На жаль, нічого нового в цьому немає, але СКУ, схоже, Вас не підтримує. Тримайтеся та бережіть себе. Вирішувати кожен має особисто, але я б вам порадив турбуватися за безпеку, та, за можливості, емігрувати. Ось тільки, на жаль, як я писав у матеріалі "Слово кандидата, справа президента. Зеленський та громадянство", дуже не впевнений, що Україна готова радо вас зустріти... 

P.S. Якщо хочете більше дізнатися про діяльність української "Просвіти. Владивосток", раджу прочитати інтерв'ю "Олексій ПОСТЕРНАК: «Діаспорі в Росії потрібна підтримка України»"

UPD від 14 квітня 2020 року. Вчора, 13 квітня, СКУ нарешті на офіційному сайті опублікував повідомлення про суд в Росії. Виявилося, що, за даними організації, ще 4 листопада 2019 року у віце-президента Винника пройшли обшуки, а 29 січня 2020 року його затримали по дорозі у Москву. Чому при цьому ще у листопаді-січні СКУ не закликав до публічної підтримки свого віце-президента й лише зараз оприлюднив ці факти (хоча, як показує практика, публічність у таких випадках може допомогти) - загадка.  На сайті Мосгорсуду інформацію про апеляцію СКУ знайти не вдалося

Коментарів ще немає