Право на ім'я, або не все так очевидно
"Чи тварина я тремтяча або ім'я маю"
(перефразуємо Достоєвського)
Ім'я - воно здається невід'ємною частиною кожного з нас. А право на нього - таким же природним, як право на життя. Власне, більшості з нас ім'я і дається при народженні, тобто ми його отримуємо приблизно тоді, коли починаємо дихати (деяким батьки придумують ім'я ще раніше). І я більш ніж упевнений, що кожен, хто прочитає цей пост, має ім'я. А ось мені, в мої 27 років, несподівано доводиться боротися за те ім'я, яке я попередні 26 років носив і яке ніколи не міняв.
"Чарівне" перетворення
Вперше в Україні я опинився у березні 2012 року. Тоді я та три моїх одногрупниці місяць вчилися по обміну у Харківському національному університеті імені Каразіна. І саме тоді ми вперше "змінили" імена. У Росії ми були Сєрґєем, Анною, Єкатеріною та Крістіною, а у ХНУ нам видали документи на Сергія, Ганну, Катерину та Христину. Це при тому, що на тій же кафедрі журналістики ми бачили списки студентів, у яких, наприклад, поруч зі студенткою Ганною фігурувала студентка Анна...
Тоді я навіть пам'ятаю, як обговорював цю тему з завідувачем кафедри журналістики, доктором філологічних наук Ігорем Михайлиним. І він погодився, що імена власні, звичайно, не повинні перекладати. Хоча і зазначив, що така практика в Україні, на жаль, склалася.
Втім, були і винятки. Коли у 2012 році я був міжнародним спостерігачем на виборах до Верховної Ради України, свідоцтво спостерігача мені видали на ім'я "Карась Сєргєй Ігорєвіч", тобто без перекладу
Але на цьому, по суті, позитивні новини закінчилися. У 2013, коли я подавав документи на статус закордонного українця, спеціально прикладав нотаріально засвідчену копію посвідчення спостерігача, в якому зазначено ім'я Сєргєй, а в пояснювальній записці просив написати моє ім'я саме як "Сєргєй". Але в підсумку документи мені видали на Сергія Карася.
У січні 2017, коли нам оформляли свідоцтва про шлюб, як посвідчення особи я подав російський закордонний паспорт, де написано, що я російською "Сергей", або, англійськими літерами, "Sergei". У свідоцтві написано, що я - Сергій...
Та ж історія трапилася, коли оформляв посвідчення на тимчасове проживання. Там я також "перетворився" на Сергія.
І в чернігівській журналістиці, виявилося, що якщо деяким роботодавцям байдуже як писати моє власне ім'я, і вони дозволяли мені підписувати мої матеріали "Сєргєй Карась", то інші принципово наполягали на варіанті "Сергій", тобто, де-факто, на псевдонімі.
Зрозумійте, звичайно, питання мого імені - не наріжне на Землі і, звичайно, не більше важливе, ніж життя жодного з українських солдатів. Але для мене це важливе питання. Так сталося, що мої батьки вирішили назвати мене не "Сергій" (а це ім'я в російському варіанті, нехай і з наголосом не на ту літеру що в українській мові, теж є), а "Сєрґєй". Не можу сказати, що я колись був у захваті від свого імені, але за чверть століття якось до нього звик. А Сергій - гарне ім'я. Нічого не маю проти. Одна проблема - це не моє ім'я. Тому на початку серпня я звернувся в бюро відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України і до прем'єр-міністра Володимира Гройсмана.
Вчених я просив відповісти на наступні питання:
1)В яких випадках в українській мові в обов'язковому порядку перекладаються імена, по батькові та прізвища, а в яких тільки транскрибуються?
2)Як українською мовою треба писати ім'я громадянина Росії, яке російською мовою звучить як «Карась Сергей Игоревич»?
3)Чи можливе використання в українських офіційно-ділових і публіцистичних джерелах позначень фізичної особи як «Карась Сєргєй Ігорєвіч» та «Карась Сєргєй»?
Пана Гройсмана на ось ці:
1)В яких випадках в українській мові в обов'язковому порядку перекладаються імена, по батькові та прізвища, а в яких тільки транскрибуються?
2)Чи маю я право на ім'я, і, зокрема, чи маю я право на написання свого імені в офіційних і публіцистичних матеріалах як «Карась Сєргєй Ігорєвіч» та «Карась Сєргєй»?
3)Чи можу я замінити документи, а саме: посвідчення закордонного українця, свідоцтво про шлюб та посвідку на тимчасове проживання, з тим, щоб моє ім'я в цих документах писалося як «Карась Сєргєй Ігорєвіч»? Якщо так, то чи зобов'язаний я при цьому платити за переоформлення документів, або переоформлення повинно відбутися за державний рахунок?
Пишеш кирилицею? Прощайся з ім'ям
З Кабінету міністрів прийшла відповідь за підписом головного спеціаліста управління з питань роботи зі зверненнями громадян пані Юлії Шеремет. У ньому вона пише, що відповідно до статті 7 Закону України "Про звернення громадян" моє звернення вона переслала до Державної міграційної служби. Якщо коротко, вочевидь, пані Шеремет побачила, що я - закордонний українець, і, не читаючи звернення далі, переслала його у міграційну службу. Я написав електронного звернення вже особисто до пані Шеремет, в якому просив пояснити: а чому, власне, у міграційну службу? І... це звернення, наскільки я розумію, також автоматично переслали до... так! до Міграційної служби!
У міграційній службі відповіли, що, так як при оформленні посвідки на тимчасове проживання я подавав посвідчення про шлюб де написано "Сергій Карась", то вони мене так і записали. Але якщо я надам свідоцтво про шлюб, де буде написано "Сєргєй" і ще раз оплачу внесок, вони зможуть поміняти моє ім'я. А решта питань зі звернення не в їх компетенції. Очікувано. Тільки тут таке собі коло, яке замкнулося. Адже звертався я щоб дізнатися як мені змінити ім'я у посвідченні закордонного українця, свідоцтві про шлюб та посвідці на тимчасове проживання, але... для цього, виявилося, потрібно змінити ім'я у свідоцтві про шлюб!..
Але більш категоричною і, хоч я намагався себе готувати до всього, несподіваною, стала відповідь з академії наук, яка де-факто позбавляє мене права на ім'я:
"Принципи транскрипції або транслітерації (іноді їх поєднання) використовуються переважно для передачі власних назв із мов, що мають відмінні від української графічні системи", - пише доктор наук Б. М. Ажнюк.
Тобто სერგო (груз.) в Україні залишиться Серго, Serge (фр.) - Сержем, Sergio (ісп.) - Серхіо, Sérgio (порт.) - Сержіо, Sergiu (рум.) - Серджіу, Sergio (італ.) - Серджо. Тому, що в країнах, звідки приїжджають люди з такими іменами, не використовують кирилицю. А ось Сергей з Болгарії або Росії, Срђан з Сербії або Сяргей з Білорусії в Україні чарівним чином "перетворяються" в Сергіїв тільки на тій підставі, що в їхніх країнах, як і в Україні, використовують кириличний алфавіт... Вочевидь, такий висновок можна зробити з відповіді Академії наук. І по всьому це дуже схоже на дискримінацію за, кхм... алфавітною ознакою.
Я знайшов згадувану книгу "Власні імена людей". І в ній автори вказують, що зібрали не всі імена, а у вступі розповідають і про різні варіанти написання одного історичного імені в різних регіонах країни і про те, що "на здатність імені варіюватися не завжди звертають увагу при оформленні документів, що викликає ряд небажаних явищ ". Тобто, по суті, книга дає простір для варіантів і не стверджує, що моє ім'я на території України зобов'язане писатися тільки як "Сергій".
Крім здорового глузду, на моєму боці, по-менш, як здається, і закон. У Цивільному кодексі України, який гарантує право на ім'я, сказано: «2. Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції.
3. У разі перекручення імені фізичної особи воно має бути виправлене. Якщо перекручення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні. Якщо перекручення імені здійснене у засобі масової інформації, воно має бути виправлене у тому ж засобі масової інформації» (частина 2 і 3 статті 294 Цивільного кодексу України).
А закон "Про закордонних українців" гарантує мені ті ж права і обов'язки, що і громадянам України.
Але, якщо громадянин України, має право називати себе як він хоче і змінити ім'я, то я поміняти ім'я можу тільки у Росії. Але справа, як читач уже зрозумів, в тому, що у Росії в мене як раз те ім'я, якого я хочу добитися і в Україні, те ім'я, яке я ніколи не змінював.
Цілком можливо, що в досяжному майбутньому у мене будуть діти. Так як в Україні людині, крім імені дається й по-батькові, я, як, напевно, будь-який типовий чоловік, хочу, щоб мої діти носили моє по-батькові, а не якогось там дядьки Сергія.
Але домогтися права на своє ім'я в Україні, як виявляється, не просто. У мене варіанти закінчуються. Які у вас будуть пропозиції?
UPD від 23 листопада 2017 року.
Питання мого імені виявляється мало не наріжне в країні. Як знають читачі мого блогу, депутат Черкаської облради вважає, що Сєргєй - це автоматично недоукраїнець, Untermensch. А ось офіційна позиція Федерації волейболу України: Сєргєй Карась - кацап:
Що цікаво, швидше за все, представник Федерації, цей пост не читав. І, взагалі, спілкування у нас вийшло з-за того, що я попросив підказати результати ігор чернігівського "Педуніверситету-ШВСМ". Але, як бачите, все звелося до "кацапського ім'я"...
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
* Українець із Росії: “Я говорю українською, але мій акцент дратує російськомовних українців”
