Неділя, 17 лютого 2019, 09:01
Повна версія сайту
;
Cєргєй Карась
Cєргєй Карась

Закордонний українець. Міф та реальність

13:44 25.01.2019    Коментарі   Переглядів: 409   

Статус закордонного українця. Вперше я почув про нього, здається, восени 2012 року на Другому Українському молодіжному форумі Росії і тоді нам говорили: "Це практично друге громадянство, ти отримуєш такі ж права, як громадянин України, хіба що голосувати не зможеш".

На ділі все значно складніше. Простий громадянин України про закордонних українців нічого не чув. А правозастосовча практика закону "Про закордонних українців" відсутня практично повністю. Рік тому, коли я прийшов до управління юстиції Чернігівської області та показав своє посвідчення закордонного українця, там дуже здивувалися тому, що такий документ взагалі існує, й попросили дати його хоча б подивитися - я був, схоже, першим, якщо не єдиним, закордонним українцем у Чернігівській області.

Статус закордонного українця не дає реального права навіть отримати посвідчення на постійне проживання (як це, наприклад, можуть зробити ті, хто народився, або чиї батьки (дідусі/бабусі) народилися в Україні). Так, є право на імміграцію поза квотами. Ось тільки оформляти документи краще в країні постійного проживання (тому що, наприклад, потрібна довідка про відсутність судимості, яку вкрай складно і дорого отримати через консульство), а чекати рішення потрібно приблизно рік, перебуваючи, скоріш за все, за межами України.

У моєму випадку єдине чим мені допоміг даний статус - з ним менше проблем з українськими прикордонниками.

І все ж, щоб не гадати на кавовій гущі та остаточно розставити всі крапки над "ї", ще 31 жовтня 2018 року я звернувся до центрального органу виконавчої влади з питань співпраці із закордонними українцями - міністерства закордонних справ та попросив їх відповісти на наступні питання: 

1) Прошу Вас розтлумачити значення першого речення 9 статті Закону "Про закордонних українців": "Закордонний українець, який перебуває в Україні на законних підставах, користується такими самими правами і свободами, а також несе такі самі обов’язки, як громадянин України, за винятками, встановленими Конституцією, законами України чи міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України";

2) Прошу Вас проінформувати мене про те, чи існують в Україні програми підтримки репатріації закордонних українців, зокрема, фінансової, психологічної, правової або іншої підтримки?

3) Які дії планує вжити українська влада для підтримки і можливої репатріації патріотично налаштованих українців Росії?

У мене задзвонив телефон

Дванадцятого листопада 2018 року у мене задзвонив телефон. Але говорив не слон: виклик був з московського стаціонарного  номера: (495)629-12-03. Що було вкрай дивно: у мене не так вже й багато знайомих з Москви і жоден з них мій мобільний не знає - зазвичай ми зв'язуємося у соцмережах (це, знаєте, дешевше, ніж міжнародні дзвінки).

- Альо. Сєргєй Ігорович, ви мене чуєте гарно? Мене звати Демиденко Ірина, перший секретар з консульських питань, консульський відділ посольства України в Москві, - сказав мені голос. 

Далі я привожу нашу розмову з Іриною Миколаївною майже без скорочень:

- Я тримаю Вашу заяву у своїх руках. Ви знаєте про що мова? 

- Чесно кажучи, ні, бо, начебто, до консульства України в Росії не звертався. 

- Ви так багато пишете, що (сміх, - прим.) вже забули що кому пишете? Бачите який світ тісний: писали в одне місце, а тримаю я його (звернення, - прим.) в руках. Ви зверталися на Урядову гарячу лінію? Я хочу, щоб Ви мені озвучили Ваші питання, бо я не зовсім розумію як Ви, знаходячись у Чернігівській області, не можете знайти самі собі відповіді на запитання... з приводу репатріації, да, закордонних українців та соціально гуманітарних, скажімо так, програм, які забезпечують життєдіяльність закордонних українців на території України. Я так розумію, Ви саме це хотіли почути? Я хочу, щоб Ви конкретно розказали, що Ви бажаєте почути? 

- Власне, чи є якісь програми репатріації українців Росії в Україну, чи підтримка українців на місці, підтримка переїзду...

Ви  посвідчення   закордонного українця отримували в Росії, чи в Україні самі його отримували? 

- Надавали мені його безпосередньо в українському МЗС. 

- Бо я ж тут шукала, дивилася, моніторила ситуацію у нас (вочевидь, "у зв'язку з", - прим.) стратегічними планами нашої держави щодо закордонних українців й наткнулася на статтю, яка була Вами написана у 2013 році (сміється, - прим.). Як раз Ви згадували там, що не могли попасти до нас у посольство, попали з якимось потугами великими. Просто я ж сама, в принципі, займаюся питаннями закордонних українців. Тому мені стало цікаво з Вами поспілкуватися, щоб Ви мені особисто висказали Ваші претензії. 

- Ну, власне, ці претензії вже 5-річної давнині... 

- Чи у Вас з 13 року до 18 їх вже немає? 

- Претензії були 5-річної давнини й я не знаю наскільки вони зараз актуальні. Бо я вже давно отримав свій статус закордонного українця й зараз, коли пройшло 5 років, мені здається, питання вже неактуальне... 

- Ви бачите, Ви - просто закордонний українець, а я - українка. Тож мені ну не зовсім було приємно читати що Ви там писали у Вашій статті (вочевидь Ірина Миколаївна має на увазі мою розповідь про те, як я подавав документи на статус закордонного українця. Не буду переповідати той матеріал, якщо цікаво - почитайте. Але що там так зачепило співробітників посольства, що й через 5 років болить, я, чесно кажучи, не знаю, - прим.), якщо Ви пам'ятаєте. Якщо ні - то знайдіть та перечитайте, може воно корисно буде... 

- Я пам'ятаю. Да, да, да. Я пам'ятаю що я писав. 

- Не зовсім приємно, що люди, які отримують статус закордонного українця, якось себе позиціонують не зовсім правильно. 

А в чому там неправильне позиціонування?..

 

- Через це я й вирішила Вам передзвонити й спитати, щоб Ви уточнили, що саме, чи у Вас може, ще якісь питання є, щоб ми відразу дали Вам відповіді на всі питання... Ви ж писати гарно вмієте, гарно вмієте користуватися інтернетом, а з приводу програм репатріації Ви нічого не можете знайти в інтернеті... Я думаю як Вам допомогти...

- А є якісь програми репатріації? Бо я не знайшов, й це, власне, не перше моє звернення в МЗС. 

- Якщо б Ви правильно користувалися інтернетом, то Ви б знали, що є стратегічні плани, певні. Й ці плани вирішуються на державному рівні. Треба писати на урядову гарячу лінію, ну це у принципі, треба звертатися до Верховної Ради, як до законодавчого органу. Тобто це у них там відповіді можна якісь знайти. 

- До Верховної Ради я теж звертався. 

- Є стратегія, розроблена до 2025 року, в принципі. Але все у процесі. Конкретної програми, яка стосується репатріації закордонних українців, на жаль, на сьогодняшний день, немає. Але воно все в розробці. Тобто з цього приводу ми, звичайно, підготуємо Вам відповіді, дамо посилання на документи. Я думаю, мабуть у процесі нашої розмови у Вас ще якісь питання (виникли, - прим.), щоб я собі занотувала й відразу дала (відповідь, - прим.), щоб Ви уже перестали писати, щоб відразу відповісти на всі питання. 

- Я не знаю просто... Сподіваюся, що Ви дасте повну, ґрунтовну відповідь. Якщо вона буде повною та ґрунтовною, то вона мене цілком задовольнить. Я не дуже люблю писати тільки для того, щоб писати... 

- В мене друге питання: а чого Ви, якщо Ви хочете якось прирівнятися у правах до громадян України, чому Ви не хочете отримати громадянство України?..

- Я не можу  отримати громадянство України. А як я можу його отримати? Мені хтось його пропонує? Наскільки я знаю, мені його не пропонують й отримати я його можу тільки після того... (тут я хотів додати про 5 років безперервного проживання в Україні, або 2 роки в шлюбі з громадянином України, але мене перебили, - прим.)

- Вам його й не мають пропонувати. Рішення має бути самої людини: хоче вона приймати громадянство, чи ні. Зрозуміло, що для того, щоб прийняти громадянство однієї країни треба вийти з громадянства іншої країни. Я просто питаю чи Ви хочете, чи ні. 

- Наскільки я розумію, мого бажання тут  буде недостатньо. 

- Чому. Ви скільки років живете в Україні, чи не живете? 

- Я живу в Україні, але менше двох років. У мене зараз посвідка на тимчасове проживання. 

- На тимчасове, не на постійне? Ви навчаєтеся, працюєте?

- Я працюю. 

- Ясно. Я, в принципі, все вияснила для себе. У Вас є якісь побажання, питання?.. 

- Ні. Буду чекати на Вашу відповідь. 

Чи варто казати, що після такої розмови я з ще більшим нетерпінням став чекати відповідей на своє звернення. Але ось тільки відповідь не приходила, так що довелося писати друге звернення до МЗС. Як мені відповіла пані Лариса Дір, хоч я і просив відправити відповідь на пошту, мені її відправили чомусь на електронну адресу (втім, електронного листа я не отримував). У підсумку, відповіді на звернення від жовтня 2018 я отримав лише в січні 2019 року...

Руйнівники міфів

Прочитати відповідь МЗС і зробити висновки кожен може самостійно. Фактично ж цією відповіддю остаточно руйнується міф: "статус закордонного українця - практично громадянство України, тільки без права голосувати на виборах". МЗС підтверджує, що згідно зі статтею 9 Закону "Про закордонних українців", прав у нас не більше, ніж у будь-якого іноземця, який законно приїхав в Україну.

Програм репатріації членів української діаспори в України немає. І однією з небагатьох "плюх" є квоти на освіту. Ось тільки на навчальний рік 2019/20 подавати заявки потрібно до березня (докладніше я писав про це тут). 

Якщо комусь ліньки шукати, то даю посилання на програму співпраці із закордонними українцями до 2020 року. Що цікаво, наприклад Чернігівська область має виділити в рамках цієї програми 150 тисяч гривень. Тільки незрозуміло: вони йдуть на закордонних українців з Чернігівської області, тобто в тому числі, й на мене?..

Що ж, а поки... вчора я дізнався, що так як у мене посвідчення на тимчасове проживання, то я навіть не є резидентом України і громадяни України не можуть перевести мені гроші на мою українську картку... І статус закордонного українця мені і в цьому не допоміг.

Втім, деякі чернігівські колеги досі мене вважають не "закордонним українцем", а "закордонним журналістом". Але то вже зовсім інша історія...

Коментарів ще немає